Відпочинок у Шпіцбергені
Найпівнічніші межі Європи, архіпелаг Шпіцберген розташовується всього за півтори години польоту від Північного полюса. Вічна мерзлота, безкраї снігові ландшафти та білі ведмеді, які регулярно зустрічаються, — ось портрет Шпіцбергена в загальних рисах. Основним видом відпочинку на Шпіцбергені є екстремальний туризм. Активні гості на місцевих курортах знайдуть найрізноманітніші розваги — від снігового сафарі до каякінгу. Відпочивальникам випаде можливість здійснити піший похід на снігоступах, покататися на собачій упряжці, а також поспостерігати за білими ведмедями. Похвалитися безліччю пам'яток історії та архітектури архіпелаг не може. У рамках оглядового туру поціновувачам екскурсійного туризму випаде нагода відвідати церкву Свальбарда, а також ознайомитися з експозиціями музею Баренцбурга Поморського та Музею експедицій північним полюсом.
Географія та клімат Шпіцбергена
Це великий полярний архіпелаг, розташований у Північному Льодовитому океані. Найпівнічніша частина Норвегії. Адміністративний центр — місто Лонґйїр. Архіпелаг і прибережні води — демілітаризована зона. Складається з трьох великих островів — Західний Шпіцберген, Північно-Східна Земля та острів Едж, а також дрібніших ділянок суші та груп островів. Найвища точка островів — гора Ньютон (1713 м) на Західному Шпіцбергені. Льодовики займають більше половини площі архіпелагу. Береги порізані фіордами. Клімат субарктичний, на заході значно пом'якшений теплою течією (частина Гольфстріму). Середня температура повітря на узбережжі в літні місяці коливається в районі +4...+6 °C, а взимку опускається до -10...-14 °C.
Як дістатися Шпіцбергена
Українці з біометричним паспортом можуть в'їхати та залишитися в Норвегії до 90 днів без візи. Прямих рейсів на Шпіцберген із Києва немає. Регулярні рейси до єдиного на Шпіцбергені аеропорту Лонґйїра виконують «Норвезькі авіалінії» та SAS. Борти Norwegian Airlines пов'язують Осло та Лонґйїр тричі на тиждень упродовж усього року, в сезон (з березня до серпня) кількість рейсів збільшується. Літаки SAS літають між Осло, Тромсе та Лонґйїром також тричі на тиждень упродовж року та частіше в літній сезон. Тут є єдина «цивілізована» дорога — шосе, що веде від аеропорту Лонґйїра до міста. Втім, і вона не може похвалитися асфальтовим покриттям. Вулиці Лонґйїра нічим не відрізняються від вулиць європейських міст, і практично кожен місцевий житель має машину. Взимку всі роз'їжджають на снігоходах. Між островами влітку курсують пороми, а взимку — ще й рейси легкомоторних літаків. Океан навколо Шпіцбергена не замерзає, тому судна тут ходять цілий рік.
Національна кухня
Як такої кухні Шпіцбергена не існує, бо корінного населення на архіпелазі немає. Зараз тут живуть і працюють представники багатьох народів, і в кожного з них своя культура харчування. Через віддаленість Шпіцбергена від «великої землі» місцева кухня сповнена дивовижних особливостей. Фруктів і овочів тут годі й шукати (за винятком «довгограючих» картоплі, моркви тощо), а продукти, які швидко псуються, вкрай мізерні та коштують дуже дорого. Основа кухні Шпіцбергена — консервовані, заморожені та сушені інгредієнти, з яких місцеві кухарі примудряються робити смачні страви. З «підніжного» та свіжого в меню ресторанів можна знайти страви з моржа, тюленя й північного оленя. А ось ведмежатини скуштувати не вдасться: на рік відстрілюють лише кілька білих клишоногих за вказівкою губернатора.
Що потрібно знати при відвідуванні Шпіцбергена
Головні небезпеки на архіпелазі — білі ведмеді та обмороження. Для захисту від тварин кожен житель архіпелагу носить із собою рушницю — навіть вирушаючи десь посидіти з друзями. Туристам пропонується орендувати зброю в спеціалізованих магазинах Лонгйїра — але цей захід знадобиться далеко не всім: тільки якщо ви плануєте здійснювати поодинокі вилазки за межі нульової зони — Лонгйїра, Баренцбурга, Піраміди та околиць. Захиститися від обмороження набагато простіше: в літній період воно не загрожує, а в зимовий знадобиться спеціальний арктичний одяг, включно з термобілизною та головним убором, що закриває обличчя. Офіційна валюта — Норвезька крона. Вона використовується навіть у російських поселеннях. Іноді для приватних розрахунків використовується євро. Говорять тут норвезькою мовою.